четверг, 14 мая 2015 г.

Що обурило читачів бібліотеки ?

Ще за діда-прадіда навесні було заведено все прибирати, вибілювати, вичищати, аби земля краще розквітла, забуяла, зацвіла, а оселя, щоб підкреслила хазяйновитість її господаря.
Хати вже давно ніхто не білить, та наш спільний дім -природу-мусимо доглядати всі  разом.
Від цього залежить її та наше майбутнє.
Саме тому  28 квітня, підтримуючи Всеукраїнську акцію з благоустрою " За чисте довкілля",
бібліотекарі бібліотеки-філії № 6, взяши до рук лопати, віники,граблі та інші знаряддя праці наводили лад на території прилеглій до бібліотеки:білили дерева, копали клумби, садили квіти.
А ще зробили незвичні за дизайном клумби- у вигляді квітки і розфарбували кожну "пелюсточку "  різними кольорами. Вийшов такий собі  "цвєтік- семицвєтік".
Полюбуватися красою на клумбі приходили  читачі бібліотеки  і не тільки.
"Два дні для краси- цього досить ",- вирішили ті, хто за ніч , до ранку привласнив чуже -наш "цвєтік-семицвєтік".
 
Комусь сподобалась наша ідея створення квітника з автомобільних колес ?
Хтось стане набагато щасливішим від того, що в нього на власній дачі буде вкрадений готовий квітник?
А от працівники бібліотеки в розпачі. Залишився осадок на душі.
Це ж що виходить?
  •  У нас не можна посадити квіти- бо зірвуть ;
  • Посадити дерево- бо зламають ;
  • Повісити білизну- бо вкрадуть ;
  • Повірити людині- бо надурить ;
  • Здивувати красою- бо будуть заздрити.
Ми не звикли  просто спостерігати за красою. Більшість звикла цю красу топтати.
Читачі бібліотеки-філії № 6 вже декілька днів поспіль обурюються прикрому випадку і співчувають нам. Це вони принесли до бібліотеки вірш.

                                            *   *   *
                Людская зависть-сродни подлости...
                А там до сглаза не далеко,
                Подобно хищной зубатой полости,
                Кусает больно и глубоко...

                Не видно ран глазами значимых,
                Да только горечь- куда больней,
                Душевных сил тобой затраченных,
                Как тяжесть брошенных в тебя камней.

                И даже как-то порой не верится,
                Откуда зависть берется в нас...
                Зубами острыми в злобе щерится.
                Взгляд ощущаем мы недобрых глаз.

                А может дело все - в нашей корысти?
                Чего добиться трудней самим...
                Потерей нашей духовной гордости,
                Когда мы с завистью на других глядим!
Автор блогу "Читацький переполох" переглядає свої позиції. Відтепер кожен пост про якусь  подію у бібліотеці, враховуючи відгуки читачів, буде оцінюватись за такими критеріями:
ПОДІЯ У БІБЛІОТЕЦІ ( масовий захід, книжкова виставка, інше)
  • СПОДОБАЛАСЬ !
  • ВРАЗИЛА !
  • ОБУРИЛА !
  • ЗДИВУВАЛА !
  • ЗАЦІКАВИЛА !
  • ПІДНЯЛА НАСТРІЙ !
Погляди читачів  на конкретну подію в бібліотеці  можна  буде прочитати в КОМЕНТАРЯХ.

среда, 6 мая 2015 г.

"Кров'ю і потом плекали свою землю діди наші ...Пам'ятаємо ! "-вечір спогадів у бібліотеці

В Україні  2015 рік проголошено роком ветеранів війни 1941-1945 рр. та 70-ї річниці Великої перемоги над нацистською Німеччиною. Одночасно це рік пам'яті і всенародної шани тим, хто здобув Велику Перемогу.

5.05.2015 р. у бібліотеці - філії № 6 пройшов вечір спогадів:" Кров'ю і потом плекали  свою землю діди наші...Пам'ятаємо!"
На захід  поспілкуватися з ветераном війни прийшли учні 10-Б класу гімназії № 13. А  згадував про пекло  Другої  світової війни- інвалід  І групи- Іван Якович Лантух, який  в мирний час більше 15 років очолює Полтавську обласну  організацію інвалідів війни та Збройних сил, активно і ефективно захищає соціальні інтереси інвалідів.
На мирному фронті Іван Якович є бійцем досить рішучим і наполегливим, тому йому багато що вдається.Він завжди поруч з тими, хто потребує співчуття і допомоги.
На сьогодні Івану Яковичу 91 рік. У нього ясний розум, добре серце, він до цих пір повний оптимізму, адже не зламався і не впав духом.
Напередодні відзначення Дня пам'яті та примирення і Дня перемоги ветеран намагався , у міру можливого, донести свою "окопну правду" до десятикласників.

У програмі заходу були:

1.-Година споминів: " І спом'яну , і пом'яну. І ще раз війни прокляну"
2.- Поетична хвилинка від ветерана -
 І. Я. Лантух читав свою "Баладу про бойового солдата"
3.- Музична пауза на якій постійний читач бібліотеки -Кошелєв Сергій виконав під гітару пісню про війну: "Нас не нужно жалеть"

4.-Запитання до учасника Другої світової війни-Лантуха І.Я.
5.-Знайомство з книжковою виставкою:"Пам'ятаймо загиблих.Шануймо живих.

Іван Якович  розповів, що війна , це не весела прогулянка крізь пулі - це страждання тисячів сімей, це кров і смерть за свою Батьківщину.
Гість заходу пригадав, що події, які відбувалися на війні, за декілька місяців робили із молодих, юних хлопчиків сивочолих, загартованих чоловіків.
Розповів про окуповану нацистами Полтаву.Де окуповані власті  виганяли людей на сільсько господарські роботи, ремонт, розчищення доріг.

А навесні 1942р. окупанти почали масовий вивіз молоді на примусові роботи до Німеччини. Для цього  створювалися спец. табори під охороною поліції, жандармерії та регулярної армії.
У такому таборі поміж інших опинився і Лантух І.Я. Його втеча з конц табору виявилася вдалою.(А взагалі 13 разів його відправляли до нацистської Німеччини і стільки ж разів він утікав по дорозі)...
Іван Якович-свідок Другої світової війни, в якого поранене тіло і душа , яка не забуває  події далекого минулого.
"1939-1941.Пам'ятаємо. Перемагаємо"