Ще за діда-прадіда навесні було заведено все прибирати, вибілювати, вичищати, аби земля краще розквітла, забуяла, зацвіла, а оселя, щоб підкреслила хазяйновитість її господаря.
Хати вже давно ніхто не білить, та наш спільний дім -природу-мусимо доглядати всі разом.
Від цього залежить її та наше майбутнє.
Саме тому 28 квітня, підтримуючи Всеукраїнську акцію з благоустрою " За чисте довкілля",
бібліотекарі бібліотеки-філії № 6, взяши до рук лопати, віники,граблі та інші знаряддя праці наводили лад на території прилеглій до бібліотеки:білили дерева, копали клумби, садили квіти.
А ще зробили незвичні за дизайном клумби- у вигляді квітки і розфарбували кожну "пелюсточку " різними кольорами. Вийшов такий собі "цвєтік- семицвєтік".
Полюбуватися красою на клумбі приходили читачі бібліотеки і не тільки.
"Два дні для краси- цього досить ",- вирішили ті, хто за ніч , до ранку привласнив чуже -наш "цвєтік-семицвєтік".
Комусь сподобалась наша ідея створення квітника з автомобільних колес ?
Хтось стане набагато щасливішим від того, що в нього на власній дачі буде вкрадений готовий квітник?
А от працівники бібліотеки в розпачі. Залишився осадок на душі.
Це ж що виходить?
Читачі бібліотеки-філії № 6 вже декілька днів поспіль обурюються прикрому випадку і співчувають нам. Це вони принесли до бібліотеки вірш.
* * *
Людская зависть-сродни подлости...
А там до сглаза не далеко,
Подобно хищной зубатой полости,
Кусает больно и глубоко...
Не видно ран глазами значимых,
Да только горечь- куда больней,
Душевных сил тобой затраченных,
Как тяжесть брошенных в тебя камней.
И даже как-то порой не верится,
Откуда зависть берется в нас...
Зубами острыми в злобе щерится.
Взгляд ощущаем мы недобрых глаз.
А может дело все - в нашей корысти?
Чего добиться трудней самим...
Потерей нашей духовной гордости,
Когда мы с завистью на других глядим!
Хати вже давно ніхто не білить, та наш спільний дім -природу-мусимо доглядати всі разом.
Від цього залежить її та наше майбутнє.
Саме тому 28 квітня, підтримуючи Всеукраїнську акцію з благоустрою " За чисте довкілля",
бібліотекарі бібліотеки-філії № 6, взяши до рук лопати, віники,граблі та інші знаряддя праці наводили лад на території прилеглій до бібліотеки:білили дерева, копали клумби, садили квіти.
А ще зробили незвичні за дизайном клумби- у вигляді квітки і розфарбували кожну "пелюсточку " різними кольорами. Вийшов такий собі "цвєтік- семицвєтік".
Полюбуватися красою на клумбі приходили читачі бібліотеки і не тільки.
"Два дні для краси- цього досить ",- вирішили ті, хто за ніч , до ранку привласнив чуже -наш "цвєтік-семицвєтік".
Хтось стане набагато щасливішим від того, що в нього на власній дачі буде вкрадений готовий квітник?
А от працівники бібліотеки в розпачі. Залишився осадок на душі.
Це ж що виходить?
- У нас не можна посадити квіти- бо зірвуть ;
- Посадити дерево- бо зламають ;
- Повісити білизну- бо вкрадуть ;
- Повірити людині- бо надурить ;
- Здивувати красою- бо будуть заздрити.
Читачі бібліотеки-філії № 6 вже декілька днів поспіль обурюються прикрому випадку і співчувають нам. Це вони принесли до бібліотеки вірш.
* * *
Людская зависть-сродни подлости...
А там до сглаза не далеко,
Подобно хищной зубатой полости,
Кусает больно и глубоко...
Не видно ран глазами значимых,
Да только горечь- куда больней,
Душевных сил тобой затраченных,
Как тяжесть брошенных в тебя камней.
И даже как-то порой не верится,
Откуда зависть берется в нас...
Зубами острыми в злобе щерится.
Взгляд ощущаем мы недобрых глаз.
А может дело все - в нашей корысти?
Чего добиться трудней самим...
Потерей нашей духовной гордости,
Когда мы с завистью на других глядим!