КАРАНТИН ЦЕ НЕ КАНІКУЛИ

Карантин не привід сумувати. Це час, який можна провести цікаво та змістовно. Як саме? Ми Вам підкажемо:

Настільні ігри, заняття творчістю, але ми зосередимося

 на читанні книжок .

 Віктор Сердюк – член Полтавської спілки літераторів, редакційної колегії журналу для дітей та юнацтва «Діє – Слово» та лауреат конкурсу “Краща книга Полтавщини”, лауреатом Полтавської обласної премії імені Панаса Мирного (2018). У його творчому доробку понад 10 книг. Деякі твори автора, як, наприклад, «Таємниця різдвяних подарунків» та «Сніговик з гарячим серцем» вже отримали своє сценічне життя і успішно демонструються колективами міста-дитячим театром.

Віктор Сердюк-друг нашої бібліотеки. Жоден раз він презентував і дарував  нам свої книги. Юний читач добре знає письменника. Тому я хочу звернути вашу увагу на нову книгу автора – «Стежками Флоренії, або випадок на Ульчиній галявині»

Нова книга для автора – як народження дитини! Емоції переповнюють! Події книги відбуваються у добре знайомих полтавцям місцях”, – в полтавському дендропарку. Нова книга

В. Сердюка – « Стежками Флоренії, або випадок на Ульчиній галявині» дуже яскраво ілюстрована. На читача очікують надзвичайні пригоди протягом усього оповідання.

 ...поетеса вчить малят

Валентина Нездойминога – автор світлого дитинства теж давня, добра знайома наших читачів, яка подарувала бібліотеці декілька своїх книжок.

Видання дитячої письменниці Валентини Нездойминоги можна назвати унікальним. Уперше книгу присвячено полтавському дитсадку №81 «Оленка», вихованкою якого є й онучка письменниці, яку теж звати Оленка. Збірочка зветься «Наша група «Теремок». «Поетеса вчить малят пізнавати явища природи, пори року. Ненав’язливо і талановито пояснює дітям, що українська мова є наша материнська», — пише у передмові заслужений працівник культури України Володимир Тарасенко. Збірка, до якої увійшло майже півсотні віршів і п’єса-казка «Про мишей і про кота», яскраво ілюстрована.

Я я хочу звернути вашу увагу на збірку «Небилиці для Оленки». Як завжди ненав’язливо і талановито, з любов’ю й порозумінням до дитини. Читайте на здоров’я!!!.

..

Віртуальне літературне чаювання

Доброго дня дорогі друзі і читачі нашої бібліотеки, колись я прочитала такий вислів:- «Дайте мені чашку чаю і хорошу книгу, можливість залишитися вдома і я буду дійсно щасливою людиною». Умови карантину, як не можна краще підходять під ці умови. І так, можливість залишитися вдома у вас вже є, чашка чаю знайдеться, а я докладу всіх зусиль, щоб забезпечити вас інформацією про цікаві книги, тобто зробити вас дійсно щасливими. Тому ми  знову заглянемо в нашу бібліо-скарбничку.

Олександр Михед

Олександр Михед (нар. 1988) – письменник, культуролог, куратор мистецьких проектів. Поєднує у своїй діяльності теоретичні дослідження з мистецькими практиками. Живе і працює в Києві, Україна.

«Астра» — це захоплива історія життя

Віктора Варецького, розказана ним самим. Історія пошуку відповідей на запитання, які краще не ставити. Пошук правди, на шляху до якої губиш усіх, кого любив. І розумієш: усе вигадка, все ілюзія. Мандрівка дорогою, що веде серце темряви, в основу світобудови. Це одна з тих книг, що створюють більше питань, ніж відповідей. Чудернацька, проте вражаюча історія про систему, про світобудову, про особистість. "Астра" багато на що розплющує очі, запаморочує свідомость, звертає вас до розумового аналізу, до пошуків правди, до первісного знання. Книга, якій важко дати доцільну характеристик
у, яка не ділиться висновками та відповідями. Книга, що руйнує ілюзії.

Сергій Вікторович Жадан  

(23 серпня 1974, м. Старобільськ) — український письменник, поет, перекладач, громадський активіст. Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія» поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія» та інших.

 «Месопотамія» за змістовним наповненням – це дев’ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги – про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім – у вірші. Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор – тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана. Історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б’ються за своє право бути почутими й збагнутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення і зради, втечі і повернення, ніжність і жорстокість.

Любко Дереш

Повне ім'я: Любко Дереш Дата народження 3 липня 1984 р. Біографія Яскравий представник новітнього покоління українського красного письменства. Його твори представляють собою суміш містики, фентезі та неформальної молодіжної субкультури. Якщо ви хочете перейнятися енергією нового покоління, то неодмінно потрібно взяти в бібліотеці  книги Любка Дереша. У них читача чекає шипучий коктейль з інтриги і пригод, який плавно перетікає в льодовий душу хоррор. На полицях бібліотеки можна зустріти романи, пригодницькі історії, а також дитячі казки та вірші Любко Дереша. В даний момент бібліографія автора налічує 12 робіт.

Пісні про любов і вічність

Любко Дереш, як завжди, інтригує, ставить у своїх текстах запитання, на які дає парадоксальні відповіді. За які принципи треба триматись у цьому житті? І чи потрібні вони взагалі? У чому справжня цінність людини? До чого призводять пошуки глибинних смислів буття? Любко Дереш пропонує шукати свої власні відповіді на питання, що ставлять пісні про любов і вічність.

Наша зустріч добігла кінця. Наступного разу ми поговоримо про поезію.

Свято весни і праці

Міжнародний день праці є знаком пам'яті про робітничі протести в Чикаго (США) 1886 року. Тоді 1 травня сотні американців вийшли з вимогами впровадження восьмигодинного робочого дня (замість 15-20-годинного), збільшення зарплати та права на створення робітничих організацій. Страйк і супутня демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією - вибухом бомби і стріляниною. Загалом загинуло щонайменше 8 страйкарів, 7 поліцейських, десятки отримали поранення

Сьогодні у світі відзначають День праці, Першотравень, День весни. Люди збираються великими компаніями, запихають шампури в рюкзаки і їдуть за місто – смажити м'ясо або саджати картоплю.

Сьогодні я звертаюся до тих, хто має намір працювати в городі  й у саду. Ласкаво просимо в нашу еко-вітальню.

   Насамперед  я хочу познайомити вас з літературою щодо необхідної тематики, хотілося б, щоб вони стали вашими надійними помічниками.

Травень – час завершення весняного марафону дачних справ і початок «справжньої» роботи на ділянці. Обсяг робіт стрімко збільшується – городники підтягують всі «хвости», які не встигли завершити через квітневі примхи погоди і одночасно виконують травневі справи. А тут ще поворотні заморозки додають клопоту та свята відволікають від дачних справ. Загалом, відпочивати зовсім ніколи, а от попрацювати доведеться!

ГОРОДНІ РОБОТИ У ТРАВНІ

   Перш за все, потрібно закінчити квітневі роботи – підготувати землю в теплицях і на грядках до майбутніх посадок. Перекопайте і розпушіть ґрунт, видаліть всі торішні залишки рослин, якщо вилізли молоді бур'яни, то видаліть їх. З травня можна виносити розсаду з підвіконь на повітря, щоб рослини пристосовувалися до нових умов. Стежте, щоб сонце не обпекло ніжні листочки, бажано навіть трохи притінити сіянці. У травні можна сіяти деякі овочі та зелень у відкритий ґрунт:

Пізню моркву і буряк.

Пряні трави: петрушку, шпинат, кріп, крес-салат, кінзу і цибулю (в тому числі на перо).

Картоплю. Перед посадкою обов'язково обробіть і розпушіть ґрунт, оскільки в щільній важкій землі коренева система розвивається погано, через що страждають і бульби.

Середньостиглі сорти капусти. Садіть їх у два ряди з відстанню між культурами – 40-50 см, між рядами – 50-60 см.

Огірки. Розсаду у фазі 3-4 листочків цілком можна пересаджувати під плівку, а ось висадження у відкритий ґрунт доведеться відкласти до стійкого тепла (кінець травня). Насіння на грядки сійте в борозенки глибиною 1-2 см, за схемою 50 х 60 см.

Кабачки. На півдні України їх можна сіяти відразу у відкритий ґрунт, а на півночі бажано спочатку проростити до розсади.

Перці, помідори, баклажани допустимо пересаджувати на грядки тільки після того, як минуть всі поворотні заморозки. Вік готових для пересадки томатів становить 45-50 днів. Схема посадки для низькорослих сортів 50 х 40 (30) см, для середніх 60 х 60 см (50 х 50 см), для високорослих – 70 х 70 см. В жодному випадку не прикривайте землю навколо томатів свіжим гноєм – він провокує грибок і прикореневу гниль.

Якщо у вас на грядках вже живе рання капустка, то необхідно підгодувати її селітрою (300 г/10 м²). Добрива розкидайте вручну навколо рослин, слідкуйте, щоб вони не потрапили на листя, особливо якщо воно вологе. При бажанні підгодівлю можна поєднати з поливом, попередньо розчинивши добрива у воді.

У травні потрібно зайнятися полуницею та суницею. Зараз саме час для проріджування насаджень, видалення вусів і підгодівлі. Як тільки на кущиках з'явиться молода зелень, старе листя потрібно буде прибрати. Якщо посадки молоді, обережно розрихліть міжряддя, на старих плантаціях землю не чіпайте – листя рослин зімкнеться і буде саме захищати її.

Що стосується підживлень, то молоденьким кущикам вони не потрібні – їм вистачає добрив, які були внесені при посадці. Дво-трирічні культури можна удобрити коров'яком, куряком або розчином сечовини.

Активно видаляйте всі бур'яни, які так і прагнуть заглушити молоденькі культури. Приведіть у порядок галявини і газони. Починати стрижку трави можна, коли вона відросла на 5 см. Підготуйте компостні ями, якщо треба, підновіть доріжки, альтанки та огорожі.

Наступна наша розмова піде про роботу в саду та про квіти.

23 квітня — Всесвітній день книги. Пропонуємо вашій увазі Цікаві факти про книгу

«Люди, які читають книжки, завжди керуватимуть тими,

хто дивиться телевізор».

 

Сьогодні, 23 квітня, світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання. Чому саме 23 квітня і чому так важливо на світовому рівні запроваджувати такий день, спробуємо розібратися далі.

 

«Винуватців» у цього «свята книголюбів» кілька. Так, саме 23 квітня народилися такі видатні особистості світової літератури, як французький письменник Моріс Дрюон(1918), ісландський лауреат Нобелівської премії з літератури Галдор Лакснесс (1902) і трикратний претендент на цю премію Володимир Набоков (1899), а також український письменник Григорій Тютюнник(1920); у цей же день 1616 року померли Вільям Шекспір (щоправда, за юліанським календарем) і перуанський історик Інка Ґарсіласо де ла Веґа (вже за григоріанським календарем), а також 1850 року – англійський поет-романтик Вільям Вордсворт. 

 

Але, заглядаючи в офіційний документ ЮНЕСКО, яка й запровадила це свято Резолюцією № 3.18 на XXVIII сесії 15 листопада 1995 року, знаходимо таке формулювання: «Генеральна конференція … проголошує 23 квітня "Всесвітнім днем книги та авторського права", оскільки саме в цей день 1616 року померли Міґель де Сервантес, Вільям Шекспір та Інка Ґарсіласо де ла Веґа». 

 

Найцікавіше те, що до померлих 23 квітня 1616 року чомусь помилково зараховують Міґеля де Сервантеса. Насправді ж, Сервантес помер 22 квітня, але датою смерті, за іспанськими звичаями тих часів, було записано дату поховання. Тим паче, «літературний батько» Дон Кіхота помер 22 квітня за григоріанським календарем, а за юліанським (який тоді зберігався в Англії часів Шекспіра) – 2 квітня. А втім, з якої б нагоди не було запроваджено День книги, добре, що це все ж трапилося.

 

 

Всесвітній день книги та авторського права відзначають щорічно, починаючи з 1996 року. Зважаючи на те, що «в історичному розумінні книга є найбільш потужним фактором поширення знання і найбільш надійним засобом його збереження», День книги покликаний наголосити на фундаментальній важливості книжки та її незамінності в інформаційному суспільстві. Одна з головних його цілей – промоція читання і книговидання, привернення уваги до культури писемного слова, а також до питань авторського права і захисту інтелектуальної власності.

 

Вважається, що День книги відзначався ще в першій половині XX століття. Ідея його створення належить письменникові й редакторові з Валенсії Вісенту Клавелю Андресу. У 1926 році іспанський король Альфонс XIII розглянув його пропозицію і підписав королівський указ, згідно з яким 7 жовтня (вважалося, що в цей день народився Сервантес) запроваджується День іспанської книги. У 1930 році День книги в Іспанії перенесли на 23 квітня, коли, ймовірно, помер письменник. 

 

Цікаво, що ще з XV століття 23 квітня відзначають День Святого Георгія, заступника Каталонії. У Барселоні та Каталонії в цей день, також відомий як День троянд і подібний багато в чому до Дня Святого Валентина, чоловіки традиційно дарують жінкам троянди, а жінки чоловікам – книжки. Щоправда, зараз звичаї змінилися, і книжку, на щастя, можуть отримати всі. Чому книжка? Бо саме у цей час 1929 року в Барселоні проходив масштабний книжковий ярмарок. Це значною мірою вплинуло на запровадження Всесвітнього дня книги та авторського права саме 23

 

З нагоди смерті Міґеля де Сервантеса по світу, а найбільше, звісно, в Іспанії, влаштовують різноманітні літературно-книжкові заходи. Одна з таких подій – дводенний марафон читання (readathon) найвідомішого твору іспанського письменника – роману «Премудрий Гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». 

 

 

Крім того, саме 23 квітня, у день смерті письменника, з 1976 року відбувається нагородження переможців Премії Міґеля де Сервантеса. Кандидатами на премію є письменники з іспаномовних країн. Премією відзначають за загальні творчі досягнення, а не за конкретну книжку. Переможець отримує грошову винагороду в розмірі € 125 000. На сьогодні це одна з найпрестижніших та найдорожчих премій серед іспаномовної літератури. Серед відомих українському читачеві переможців – Хорхе Луїс Борхес, Маріо Варґас Льйоса.

 

Одна з традицій Всесвітнього дня книги та авторського права – обрання міста, що на рік стане Світовою столицею книги. Ця традиція, яка, окрім того, є дієвим способом популяризації книг і читання загалом, запроваджена 2001 року. Тоді столицею було обрано Мадрид. Щороку ЮНЕСКО спільно з міжнародними організаціями, що представляють три напрями книжкової галузі, – Міжнародним союзом видавців, Міжнародною федерацією книготорговців і Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій – обирають Світову столицю книги. Зі свого боку міста зобов’язуються всіляко сприяти розвитку книговидання і промоції читання. З 2001 року світовими книжковими столицями вже побували Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Боґота, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван, Бангкок, Вроцлав та ін. Цьогоріч нею стало місто Конакрі (Ґвінея).

 

Особливістю впровадження такого дня на світовому рівні є усвідомлення книжки як потужної зброї у налагодженні миру й нівелюванні соціальних проблем: книжка, що втілює творчі поривання людини і її прагнення поділитися власними ідеями і здобутками зі світом, має сприяти діалогу, взаєморозумінню і толерантності. Крім того, ЮНЕСКО в межах Всесвітнього дня книги та авторського права виступає за надання рівного доступу до знань та підвищення грамотності населення. Ще одним важливим аспектом є усвідомлення цінності книжки і її незамінності у поширенні знань і формуванні культури, незалежно від форми представлення інформації.

 

Відсвяткуйте цей день, придбавши книжку і підтримавши українського видавця або замінивши, наприклад, перегляд телевізора на читання.

Естет-тур 

« Найдивовижніші музеї світу»

Доброго дня дорогі друзі - читачі нашої бібліотеки. Подорож, захоплюючи почуття і враження - що може бути краще в умовах карантину!? І тому ми запрошуємо вас в Естет-тур, щоб об'єднати  подорож, відкриваючи нові гарізонти і зануритися в світ прекрасного.

Музей Д'Орсе, Франція

Розташований на лівому березі Сени, цей видатний паризький музей відкрито 1986 року в будівлі колишнього залізничного вокзалу і готелю, виконаних в стилі боз-ар. Інтер'єр музею вдало використовує попередню структуру будівлі: галереї групуються навколо великого нефа, а потоки світла проникають всередину крізь широкий скляний дах. Музей д'Орсе мав подолати часовий розрив між колекціями Лувру і Центру Помпіду та зосередитись на мистецтві кінця XIX – початку XX століття. Зараз у музеї зберігається найбільша колекція імпресіоністів і постімпресіоністів у світі.

Музей Гуггенгайма в Більбао, Іспанія

В рамках духовного відродження міста Більбао наприкінці 1980-х баскська влада спільно з Фондом Соломона Гуггенгайма вирішили відкрити музей сучасного мистецтва. Американсько-канадський архітектор Френк Гері виграв конкурс на

проект будівлі музею, який відкрив свої двері в жовтні 1997 року. Дивовижна споруда розташована на березі річки Нервіон у старому промисловому центрі міста. Вкриті титановими пластинами стіни музею створюють враження незвичайної рослини або фантастичного корабля. Творіння Гері миттєво стало сенсацією і отримало високі оцінки серед колег архітектора, зокрема Філіпа Джонсона, який назвав музей "найвидатнішою будівлею нашого часу".

Музей Оскара Німеєра, Бразилі

Музей відкрився в 2002-2003 роках і за свій зовнішній вигляд одразу отримав прізвисько "око". Проект будівлі розробив легендарний бразильський архітектор (чиє ім'я і носить музей), який був ключовою фігурою в сучасному архітектурному мистецтві. Коли будівництво музею завершилось, Оскару Німеєру виповнилося 95. Експозиція музею, який займає площу в 600 квадратних метрів, складається з творів художників різних країн, а також робіт самого Німеєра.

Британський музей, Лондон

Проект сучасної будівлі музею, який відкрили в 1852 році, розробив архітектор Роберт Смерк в стилі неокласицизму. Великий південний вхід з величним фронтоном і колонами надихнула архітектура Давньої Греції. У 2000 році британська архітектурна компанія Foster and Partners побудували у внутрішньому дворі музею нову Велику залу з вражаючим скляним дахом, яка стала найбільший критим простором у Європі.

Королівський музей Онтаріо, Канада

Це найбільший канадський музей природної історії, мистецтва та культури, в стінах якого зберігається понад шість мільйонів експонатів. До оригінальної будівлі музею в стилі неоромантизму в 1930-ті роки додали східне крило, а в 2007-му дизайн-студія Даніеля Лібескінда розробила новий вхід у будівлю, який отримав назву "Кристал Майкла Лі-Чина" (на честь мецената, який пожертвував гроші на його будівництво). Будівлю охрестили "символом нового Торонто XXI cтоліття". Тим не менш, складна призматична структура зі скла і алюмінію на сталевій рамі подобається далеко не всім. 2009 року вона посіла восьме місце в списку "найпотворніших будівель світу".

 Музей Сумайя, Мехіко

Приватний музей і інститут культури, створений в 1994 році, має дві будівлі, розташовані на площах Лорето і Карсо в Мехіко. Останню будівлю, відкриту в 2011 році, спроектував мексиканський архітектор Фернандо Ромеро, а втілили його проект Ове Аруп і Френк Гері. Всередині 46-метрової споруди, вкритої 16 тисячами алюмінієвих шестикутників, розташований музей, на шести поверхах якого представлено експонати з Мексики і Європи, в тому числі найбільша за межами Франції колекція робіт Родена.

Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія

Ермітаж – один із найбільших і найстаріших музеїв в світі – відкрила в 1764 році імператриця Катерина Велика. Музей вміщає понад три мільйони шедеврів мистецтва і культурних цінностей. Державний музейний комплекс складається з кількох будівель, з-поміж яких найбільш відомим є великий зелено-білий Зимовий палац – колишня резиденція російських царів. Палацу розробив італійський зодчий Франческо Бартоломео Растреллі в пишному бароковому стилі.

Музей ісламського мистецтва, Доха, Катар

Проект музею, який відкрився в катарській столиці в 2008 році, розробив лауреат Прітцкерівської премії американський архітектор Бей Юймін. У віці 91 року Бей об'їхав увесь арабський світ у пошуках натхнення для свого проекту. П'ятиповерхова споруда з білого вапняку розташована на краю гавані Дохи з видом на затоку. Два крила будівлі з'єднані великим центральним двориком. Музей містить найбагатшу колекцію ісламського мистецтва за більш ніж 1400 років.

 Музеї Ватикану

Музеї Ватикану відкрив Папа Юлій II в XVI столітті. Музейний комплекс містить 52 галереї і є одним з найбільших у світі. У музейній колекції релігійного живопису і скульптури зберігаються твори Рафаеля, Тиціана та Караваджо. Найвідомішими із залів музею є Галерея карт і Галерея гобеленів, а також славетна Сикстинська капела, стіни якої прикрашені роботами багатьох видатних майстрів, зокрема, Перуджино і Боттічеллі, а склепінчаста стеля розписана Мікеланджело.

Національний художній музей, Осака

Нова будівля музею, спроектована архітектором Сезаром Пеллі, відкрилась у 2004 році на місті оригінальної споруди 1970-их. Більша частина музею, який містить переважно післявоєнні твори мистецтва, знаходиться під землею за винятком входу і вестибюлю. Архітекторська студія Пеллі розробила вражаючий дизайн входу в музей – конструкція зі скла і сталі нагадує стеблі річкового очерету або бамбуку, що міцно переплітаються.

             Ми запропонували вам перелік Найдивовижнішіх музеїв світу. Поки триває карантин є можливість подумати, вибрати, а по закінченню в захоплюючу подорож!!!

Вишиванку одягай – Україну прославляй!

Доброго дня дорогі друзі й читачі нашої бібліотеки і знов ми з вами.

Сьогодні ми поговоримо про ще один символ України це ВИШИВАНКУ. Для цього ми заглянемо в нашу бібліо-скарбничку, де зберігається вся інформація нашій бібліотекі.

 Українська вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як ліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.

Вишита сорочка завжди була важливою складовою строю будь-якого українця: її одягали й повсякдень, і на свято, з нею вперше вітались зі світом й йшли в останню путь. Вишиванка була ознакою народу, частиною культури та самосвідомості.

Вишита сорочка стала складовою гардеробу й ділових панів та пан, і студентів, і навіть отримала своє власне свято, котре відзначають в третій четвер травня. Спочатку “фанатів вишиванки” було близько десятка, та з кожним роком їх ставало все більше і вже зараз свято має рівень не лише Всеукраїнського (у 2010 році вишиті сорочки заполонили вулиці Львова, Рівного, Запоріжжя та Сімферополя), але й поступово виходить на міжнародний рівень: до свята долучаються українські діаспори та просто прихильники українських вишиванок. З  2008 року в багатьох містах України проходять Паради вишиванок, до яких може долучитись кожен. Щороку тисячі людей йдуть головними вулицями міст та демонструють красу й розмаїття народних сорочок (і не лише українських).

День вишиванки-всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу.

Серед наших читачів багато талановитих майстринь: Орева І.О., Цюбер О.І., Голуб Л.А., Устименко Л.Г. та інші. Тому по закінченню карантину ми запрошуємо Вас на парад вишиванок та вишивки в читальний зал бібліотеки – філіалу №6.

 

Святковий Великдень – радість кожного серця

Доброго дня дорогі друзі, на таке свято, як Великдень, ми не можемо не зустрітися з вами на сторінках нашого блогу і не побажати вам  всього найкращого:

Із Воскресінням – Світлим святом!

Усмішок й радості багато! Хай Божа ласка завітає

І щастям Вас благословляє! Смакує паска на здоров'я,

І благодать іде з небес, у день, наповнений любов'ю,

Радійте, бо Христос Воскрес!

Великодній кошик, нічне чування на службі в церкві, зворушливе море свічок і радісні слова «Христос Воскрес!» це прикмети світлого свята Пасхи у нас, в Україні. А як відзначають Великдень в інших країнах світу? Якщо вам це цікаво, пропонуємо відправитися в захоплюючу віртуальну подорож разом з нами.

ГРЕЦІЯ. Жителі цієї країни, з якої до нас прийшло православ’я, також ходять на нічну святкову службу до церкви. Але опівночі вітають один одного не словами «Христос Воскрес», а «Христос анесте», що в принципі означає одне й те саме. До речі, якщо вам буде цікаво: у багатьох українських храмах на Великдень можна почути святкову молитву на … грецькій мові.

Святковий стіл: пофарбовані в червоний колір яйця, суп магріца і смажений на рожні баранчик.

ПОЛЬЩА. Наші найближчі сусіди відзначають свято два дні: в перший, зрозуміло, служба в церкві і святкове застілля. А в другій поляки зазвичай поливають один одного водою, бажаючи здоров’я і успіху. До речі, подібний звичай існує до цих пір і в деяких регіонах України, у нас він називається «Поливаний понеділок».

Святковий стіл: паска, ковбаси, м’ясо, крашанки і хрін.

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ. Великодні свята особливо люблять в Англії діти. Адже в цей період закриваються школи на 2 тижні. І можна не тільки піти з батьками на пасхальну службу, а й взяти участь у пошуку шоколадних яєць, які дорослі ховають в саду. Справа в тому, що в Англії не прийнято фарбувати яйця, їх замінюють шоколадними сувенірами.

Святковий стіл: традиційною стравою у англійців в цей день є торт, який печеться з використанням фруктів, родзинок, цукатів, мигдалю.

ФРАНЦІЯ. У цій країні, так само як і в Англії, діти полюють за шоколадними яйцями. А батьки на Великдень крім церковної служби ще й беруть участь в змагання з ловлі … сирих яєць. 

Святковий стіл: французи навіть на Великдень не обходяться без великої сирної тарілки. А також на застілля готується запечений баранчик.

ІТАЛІЯ. Темпераментні італійці на Великдень зазвичай влаштовують святкові ходи, з використанням фігури Ісуса Христа і пальмових гілок.

Святковий стіл: засмажений баранчик, сирні паски, крашанки і неаполітанський пиріг.

НІМЕЧЧИНА. Великодні ярмарки і прикрашання будинків, вулиць з використанням крашанок – це ознака наближення Великодня в Німеччині. Також тут прийнято на свято дарувати шоколадних зайців.

Святковий стіл: смажене ягня або баранина, приготована у вигляді торта. А також неодмінно повинен бути пасхальний пиріг у вигляді «коси».

Гарного вам настрою на свята, до нових зустрічей!