Вулицями старої
Полтави
Ми бібліотекарі бібліотеки філії №6 на честь свята Дня міста вирішили зробити екскурсію по місцях Полтави, але на жаль із за карантину ми зробили її онлайн у вигляді фото колажів і звернулись за допомогою до книги Ольги Чепіль «Вулицями старої Полтави», що більш зануритись в історію старого міста і показати, як же змінилась наша рідна Полтава.
Полтава — одне з найстародавніших міст України. В часи
Київської Русі місто входило до складу найбільшого із князівств —
Переяславського, сама Полтава, літописна Лтава, була найпівденнішим форпостом
князівства в обороні від нападів південних кочівників. Перша писемна згадка про
Лтаву зустрічається у Іпатіївському літописі під 1174 роком, проте археологічні
дані дають підставу стверджувати, що поселення має більш давню історію.
Тож запрошуємо Вас на цікаву прогулянку історичною Полтавою.
Кругла площа
Центральна площа міста має форму кільця, посеред якого розташований Корпусний сад із монументом Слави на честь 100-річчя перемоги над шведами під Полтавою. За легендою тут Петро I зустрічався із захисниками міста.
Навколо площі в 1809-11 рр. були споруджені адміністративні будівлі: Присутственні місця (зараз — Міськрада)
Будинок генерал-губернатора (Рада профспілок), Малоросійський поштамт (Полтавська школа мистецтв)
Петровський кадетський корпус (до останнього часу — Вища зенітно-ракетне училище) та ін.
У підземній частині побудований сучасний торговий комплекс. Популярне місце прогулянок городян.
Селянський банк (зараз СБУ)
Це найошатніша будівля у місті, в якій зараз розміщене обласне управління СБУ. Її було збудовано на поч. ХХ ст. для Селянського земельного банку, що видавав довгострокові позики селянам на купівлю дворянських земель (один із кращих зразків українського модерну).
Центральний вхід на зрізаному куті будівлі прикрашений декоративним мозаїчним панно з жар-птицями і скульптурами сирен. Будівля сильно постраждала в період Другої світової війни, відновлено в 1948 році.
Музей-садиба Котляревського
Це справжнісінька українська хатка, розташована на Івановій горі. Неподалік є сарай, комора та колодязь із журавлем, а навколо тин із квітами. Будівля має п’ять невеличких кімнат. Уздовж кабінету господаря під стелею на сволоку кирилицею написано: «Создася дом сей в ім’я Отця і Святого Духа. Амінь. Року 1705 місяця Серпня 1».
У кімнатах залишилися деякі збережені особисті речі письменника: комод, дзеркало, ломбардний столик, картина; решта оздоблення кімнат — типологічні речі, відомі за спогадами сучасників.
Іванова гора
Це історичний центр Полтави, найкращий оглядовий майданчик міста. Більше одинадцяти століть тому тут був дитинець літописного міста Лтава. Згодом було збудовано земляну Полтавську фортецю, яка у ХVІІІ ст. три місяці стримувала наступ шведів.
Обов’язково слід помилуватися з альтанки на долини Ворскли з Хрестовоздвиженським монастирем на сусідньому пагорбі. Також тут неподалік знаходиться музей Котляревського і пам’ятник галушок.
Полтавський краєзнавчий музей
Музей розміщений у колишньому будинку «присутствених» місць губернського земства на вулиці Конституції, 2. Збудований у стилі модерн з елементами українського народного стилю (цей факт викликав невдоволення імператора Миколи II).
У 40 музейних залах і сховищах знаходиться більше 300 тис. експонатів, серед яких давньоєгипетська колекція, твори античного та східного мистецтва, козацькі реліквії. Захоплює і внутрішній розпис будинку.
Поле Полтавської битви
Музей створено в 1909 році на полі Полтавської битви поряд із Братською могилою російських воїнів до 200-річчя перемоги російської армії над шведами. Колекція налічує понад 8 тис. експонатів: твори мистецтва, зброя, нагороди, прапори, обмундирування і спорядження російської та шведської армій, особисті речі Петра I і його сподвижників. Встановлено озвучена діорама Полтавського бою. Туристам радять брати екскурсовода, який розповість безліч цікавих моментів.
Поруч — пам’ятник Петру I, Сампсоніївська (Самсонівська) церква (1895) і братська могила російських воїнів, хрест на могилі шведських солдатів і пам’ятник шведам від росіян. Відновлено два редути (польові укріплення російської армії), один з яких знаходиться з протилежного боку від траси, а інший — неподалік від будівлі музею.
Полтавський художній музей
Першу в Полтаві картинну галерею заснував у 1919 р український учений-археолог М. Рудинський на основі подарованої йому колекції художника-передвижника Н. Ярошенко. Серед 100 живописних творів були роботи І. Шишкіна, В. Полєнова, В. Маковського, І. Рєпіна, В. Максимова тощо.
У зібрання було включено художні цінності з націоналізованих маєтків Кочубеїв (Диканька), Галаганів (Сокиринці), Капністів (Обухівка), Рєпніних (Яготин). Колекція західноєвропейського живопису включає унікальні твори Д. Тьєполо, П. Рубенса, М. Хондекутера, А. Остаде, В. Лебрен, К. Петерс і ін.
В історії нашої культури є діячі, які особливо
яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його
національну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Петрович
Котляревський, класик нової української літератури, видатний письменник-реаліст,
автор славнозвісної "Енеїди" і "Наталки Полтавки"
І. П. Котляревський народився 9 вересня І769 р. в
Полтаві і саме тому ми в цей день будемо говорити про нього.
Сьогодні ми вкотре звертаємось до різних джерел
людської пам'яті, щоб ще раз піднести на п'єдестал шани ім'я славного сина
нашого народу і оцінити його спадщину Критеріями вічності.
Ідуть десятиліття, минають віки, розпадаються і
народжуються держави, а нові покоління не перестають захоплюватись творами
Івана Петровича Котляревського.
Всесвіт українського слова починається з Івана
Котляревського.
Йому не потрібна жодна реклама. Він вміє захопити із
першої сторінки, сказане ним запам’ятовується, зринає у свідомості, не
відпускає, кличе. Є в його слові своя правда, непідробна свіжість, чесність,
щирість, темперамент, суто чоловічий кураж та доблесть серця.
Минають сторічча , а твори письменника не втрачають
своєї свіжості, сили і краси
Про його творчість відомого багато, але є одна не
розкрита тема, в деякій мірі навіть «таємна» - це тема його особистого життя. І
ми вирішили це дослідити краще.
У той час, як Котляревський займався вихованням
панських дітей, молода покоївка, надзвичайно вродлива чорноока кріпачка Марія,
прибирала його житло, виділене господарем. Частенько траплялося так, що він
повертався додому раніше і заставав дівчину у себе. Він потроху почав учити її
грамоти, невдовзі розумна покоївка вміла читати. Будучи цікавою від природи,
Марія інколи за відсутності Івана заглядала у шухляди його письмового стола.
Одного разу відважилася взяти маленький аркушик паперу, списаний дрібним
почерком. Прочитала написаний на ньому вірш і впізнала у тексті… себе.
Після цього Іван з Марією зустрічалися все частіше,
між ними спалахнуло палке кохання. Вони вирішили поєднати свої долі. Юнак
звернувся за благословенням до господаря. Але той розчарував Котляревського.
Він повідомив, що Марійка повинна стати дружиною якогось військового вдівця.
Знаючи круту вдачу і честолюбство сільських кріпосників, Іван не став нічого
з’ясовувати, без зайвих розмов і з болем у серці залишив дівчину. Напередодні
її весілля передав через служницю Марійці лист, у якому повідомив причини свого
неочікуваного від’їзду. До нього додав золоту каблучку з написом «На пам’ять
від кадета Котляревського». Цим визначенням, певне, Іван натякнув на прийняте
ним рішення податися на військову службу.
Ми звертались до різних інформаційних джерел,
архівів, до Полтавського літературно-мемуріального музею І.П,Котляревського,
щоб дізданись, що ж написано було в листі.
Нам відповіли, що це все лише здогадки,
але ми вже так були захопилися цією темою, що просто не могли її полишити, тому дозволили собі уявити, яким би був цей лист, і вирішили самі відтворити листа від імені Котляревського до його коханої яким би він міг бути
Захід до дня знань
"Школа двері відчиняє"
Виховна година на тему:
"Україна починається з тебе"
