Привітання з Новим роком

Нехай це свято принесе
Все те, що у житті багато значить!
Бажаємо в світлий Новий Рік
Добра, здоров’я та удачі!

Нехай веселий сміх звучить,
А серце – щастя заповняє,
І Новий Рік нехай здійснить
Все те, чого душа бажає!

Нехай в цьому році вас чекає тільки здоров’я, радість і удача! Нехай цей рік буде роком здійснення мрій і втілення в життя всіх заповітних бажань! Нехай у кожного з нас у цьому році буде якомога більше щасливих днів!

 

 HANDMADE ВІД ІРИНИ ОРЕВОЇ

Доброго дня дорогі друзі бібліотеки-філії № 6! Зараз я хочу, щоб ви отримали почуття естетичної насолоди і гордість за нашу з вами землячку, яка живе поряд з нами і своїми (на перший погляд звичайними) руками робить дійсно дива. Це читачка нашої бібліотеки ІРИНА ОРЕВА. Запрошуємо вас в галерею картин Ірини, які вишити бісером.

14Евгений Усов, Юлия Стрелец и ещё 12

Світ казковий - загадковий

СВІТ КАЗКОВИЙ - ЗАГАДКОВИЙ

Працівники-бібліотеки-філіалу № 6 Бажають юним читачам Різдвяних чудес і вміння їх помічати. Зробить на Різдво щось таке, чого не робили

раніше.Зичимо мати якомога більше часу на читання гарних книжок. Хай якісні книжки стають приводами для розмов, дій і креативу. А ми вам допоможемо. Пропонуємо подивитися віртуальну виставку "Світ казковий- загадковий" 

Увага!!! на горизонті НЛО - нові літературні об'єкти.

 УВАГА!!! НЛО - Нові літературні об'єкти. 

Доброго дня дорогі друзі! Наша бібліотека отримала нові, дуже креативні, цікаві книжки і ми поспішаємо поділитися з вами цією приємною звісткою. Книги цього видавництва нібито відкривають портал в майбутнє бібліотек, недарма видавництво називається ПОРТАЛ. Пропонуємо вам подивитися віртуальну виставку.

 

Всі малята повинні право мати щасливими зростати

Мораль і право,

Право і Закон –

Рушійні сили для життя людини,

А їх знання надасть нам вірний тон

І розвитку держави – України.

Конкретно мусим жить, не навмання.

Регулювати світ людських стосунків,

Впроваджувати державницький процес

Все в правознавстві міститься в рахунку,

Розумно й чесно твориться процес,

Щоб забезпечить молодим майбутнє,

Свідомо накопичуйте знання.

Все, що завчили, стане незабутнім.

 

Пройшло не одне тисячоліття поки людство усвідомило неповторність кожного і ухвалило закони, які оберігають людину, її життя й індивідуальність.

Цікаво з чого це все розпочалося? Ми вам розповімо…

Давним-давно. ще в стародавні часи. у людей була необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Тривалий час діяв неписаний закон: «Хто сильний, той правий»

Але коли виникли перші держави, у людське суспільство прийшов новий закон права. Тепер держава ставала на захист і сильного, і слабкого. Головними критерієм права стала СПРАВЕДЛИВІСТЬ, а не сила.

Минали століття. Правителі й уряд не завжди піклувалися про свій народ. Отже. людству потрібно було щось вирішити, знайти такого захисника, який міг би примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян і постійно піклуватися про них.

Місію такого захисника взяла на себе міжнародна організація ООН, створена в 1945 році з метою вирішення будь-яких конфліктів та суперечок між країнами не воєнним, а мирним шляхом за столом переговорів. Одним із її засновників була й Україна. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію прав людини-документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканість, свободу совісті, можливість дотримуватися

своєї релігії й багато іншого.

Загальна декларація прав людини-важливий і корисний документ. Але в ньому говориться про людей загалом-і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави.

Саме тому в 1989 році ООН прийняла окремий документ під назвою «Конвенція про права дитини» Конвенція-це міжнародна угода. У ній держави беруть зобов’язання дотримуватися прав кожної дитини. І наша держава також підписалася під цим документом, а отже, пообіцяла світові піклуватися

про своїх маленьких громадян.

 

Від народження всі люди мають певні права, які гарантовані і захищаються державою. Їх потрібно знати й реалізовувати. Але важливо запам’ятати: поводитись слід так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини. Незнання закону не звільняє від відповідальності за вчинки, дії або бездіяльність.

 

Волонтерство: поклик душі чи професія?

Робити більше добрих і потрібних справ під силу кожному. До Міжнародного дня волонтера .  

Зупинись і подумай: що саме в конкретний момент ти можеш зробити, аби в цій країні і суспільстві стало краще жити. Так описують свою мотивацію волонтери. За останні чотири роки рух волонтерства в Україні розвинувся у всіх напрямках суспільного життя і продовжує вирішувати нагальні проблеми. 

Слово «волонтер» походить від французського volontaire (доброволець), яке своєю чергою запозичено з латинського voluntarius (voluntas – вільне волевиявлення, volō – бажання, намір). Тобто волонтерство – добровільна безкорисна суспільно важлива діяльність.

Чимало волонтерів отримали державні нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького, княгині Ольги, «За мужність» та «За заслуги» III ступеня, медалі «Захиснику Вітчизни», «За працю і звитягу», «За врятоване життя», «За сприяння Збройним Силам України», нагородну зброю та годинники від міністерств.

За час війни на Донбасі про волонтерів зняли чимало фільмів та написали десятки пісень. Зокрема, фільми: «Тил», «Ті, що плетуть перемогу», «Майже 10 000 виборців», «Волонтери», «Зима у вогні». Пісні: «Я волонтер», «Гімн волонтерів», «Запах війни», «Без імені», «Дорога волонтерів» та багато інших.

Сьогодні ми хочемо познайомити вас з тими , для кого ВОЛОНТЕР це не тільки слово, а й частина життя   

Тетяна Ричкова. Один із найвідоміших «армійських» волонтерів. Засновниця Дніпропетровського крила фонду «Крила Фенікса». Таня втяглася у волонтерство навесні минулого року, коли її чоловік Вадим пішов добровольцем на фронт у 25-у військово-десантну бригад До війни у Ричкової була приватна пекарня у Дніпропетровську. Та коли Тетяна почала волонтерити, спершу, за її словами, на це «пішли всі сімейні гроші, далі - депозити батьків, потім я зрозуміла, що крім третього батальйону, в якому служить мій чоловік, є ще тисячі інших військових 25-ї військово-десантної бригади. І їм теж потрібна допомога». Сама вона возила допомогу в зону АТО.  Нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня (серпень 2014 року)   

Леся Литвинова (Олександра Коваль). Допомагає переселенцям зі сходу та Криму. Створила у Києві волонтерський центр на вул. Фролівській, куди щодня стікаються сотні потребуючих. За професією Леся режисер, працювала на одному з українських телеканалів. Волонтерство для неї розпочалося з Революції Гідності, коли вона, вагітна на останніх місяцях третьою донькою, моталася на власній машині, підвозячи на Майдан ліки, дрова, продукти, забираючи поранених...  «Ми самі собі придумали обов'язки, які тепер сумлінно виконуємо», - так Леся розповідає журналістам про волонтерство Нагороджена «Волонтерською премією» від «Євромайдану SOS» (2014 р.). 

 Дмитро Чичера. Маріупольський інженер і фотохудожник, піднявся на захист міста, коли там заправляла "ДНР", а наші солдати стояли в двадцяти кілометрах від Маріуполя. «Спочатку відвіз їм блок сигарет. Поступово здружилися, через якийсь час я вже знав, скільки у кого дітей, в якому банку в кого кредит. І одного разу відчув, що не можу їх кинути. Зрозумів, що крім мене їм ніхто не допоможе", - пояснював свій порив, який визначив його подальше волонтерство в організації "Новий Маріуполь"   

 Давид Арахамія. Колишній бізнесмен, у мирному житті - IT-шник із Миколаєва, Давид Арахамія з початком війни присвятив себе волонтерській діяльності у сфері забезпечення армії. Він - громадський активіст, учасник Майдану, засновник волонтерської платформи "Народний проект", що зібрала мільйони на потреби армії, нагороджений президентом орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, сьогодні вирішує проблеми українських бійців у взаємодії з Міністерством оборони - очолює при ньому Раду волонтерів.  В інтерв'ю Укрінформу влітку цього року Давид Арахамія зізнався, що для себе вирішив: піде на «волонтерську пенсію» і повернеться назад у бізнес, коли 30 днів у зоні АТО минуть без жодної смерті.       

Людмила Савченко Мешканку Дніпропетровщини Людмилу Савченко можна сміливо назвати найстаршим волонтером України. Адже їй 85 років. Вона пережила голод тридцять третього, репресії 37-38-го років, потім - Другу світову і голод 47-го. У рідному селі бабуся вирощує квіти й овочі, продає це в Дніпропетровську і всі зароблені гроші витрачає на допомогу бійцям. Вона варить супчики і возить їх пораненим у лікарню імені Мечникова. От такі вони звичайні - незвичайні люди!

 

Навчи свое серце добру

 

НАВЧИ СВОЄ СЕРЦЕ ДОБРУ – до Дня людей з особливими потребами)

Люди з інвалідністю не називають себе інвалідами, в цивілізованих демократичних країнах з високою культурою людських відносин, до таких людей ставлення як до людей з особливими потребами, які потребують додаткової уваги суспільства.

Всім нам добре відомо, що тварини здатні надавати

 лікувальний ефект на людину. Про це наші предки знали ще багато століть тому. Наприклад, в XVIII столітті в деяких клініках для душевнохворих тримали лікувальних кішок, яких використовували для заспокоєння пацієнтів.

Тварини лікують людей швидше, ніж ліки

Часто таке лікування буває ефективнішим за традиційне. Тисячі фактів переконливо свідчать про те, що тварини володіють дивовижним даром зцілення людей.

Існує окрема галузь медицини - анімалотерапія або зоотерапія. Це така система лікування, коли, окрім застосування ліків, хворий спілкується з тваринами.

Таким чином, наші «брати менші»
стають справжніми помічниками при лікуванні ряду захворювань.

З приводу Міжнародного дня людей з особливими потребами я хочу познайомити вас з цікавою, неординарною людиною, яка живе поруч з нами і просто робить свою справу, часом, навіть не усвідомлюючі того, на скільки її улюблена справа допомагає іншим, і як все , що вона робить, важливо в житті людей. Звуть її Тетяна Гекова. На мої питання Тетяна відповідала так : - 

Іпотерапія – це унікальний метод лікування і реабілітації за допомогою коня. Вона корисна дітям з різними психічними чи фізичними вадами розвитку. За допомогою занять з конем корекції піддаються такі недуги, як дитячий церебральний параліч, розсіяний склероз, запальні і дегенеративні захворювання нервової системи, травми головного мозку, ураження органів чуття (зору і слуху), аутизм, синдром Дауна, неврози.

Мене спонукало  займатися іпотерапією народження сина. Знаючи ефективність верхової їзди, бо я сама їздила верхи на своїх конях майже до родів, вирішила поступити до Полтавського національного педагогічного університету ім.. В.Г.Короленка на другу вищу освіту, спеціалізація «Спеціальна освіта» для того, щоб краще розуміти дітей з особливими потребами з якими ми працюємо. В нас зайняття проходять на відкритому повітрі на чотирьох спеціально навчених конях, які мають доброзичливий характер і міцну психіку, також вони утримуються в ідеальних для них умовах на постійному випасі.

Знаходимось ми в 45 км від Полтави в селі Лабурівка Котелевського району.

 

СКАЖЕМО СНІДУ - НІ !!!

СНІД – ЧУМА ХХІ СТОЛІТТЯ 

Вроздріб – літери звичні, а разом,

 В людських долях лишаючи слід, 

Творять слово, приречене часом, 

У смертельному вироку – СНІД.

 Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається у всьому світі щорічно 1 грудня. В цей день в 1988 році відбулася зустріч міністрів охорони здоров'я всіх країн, на якій вперше прозвучав заклик бути соціально терпимими і сприяти поширенню інформації про ВІЛ / СНІД. Ця страшна хвороба вже отримала назву «чуми XXI століття», від неї немає ліків, її етимологія невідома, а
ризик зараження дуже великий. Вперше синдром імунодефіциту був зафіксований в США 5 червня 1981 року Американським центром контролю над захворюваннями. З тих пір епідемія поширилася на більшу частину земної кулі. Тисячі людей щороку гинуть від СНІДу, і поки ніхто не знає, як боротися з цією хворобою. Єдиним дієвим заходом, мабуть, є інформування громадськості про шляхи зараження і способи профілактики вірусу. Але в наш час звикли вважати людей хворих на СНІД- пияками, наркоманами, людьми з розпустним статевим життям, гомосексуалістами… Це все звісно так, але давайте подивимось на цю проблему з іншої сторони. ВІЛ та СНІД можна отримати зовсім іншими шляхами: - від ВІЛ-позитивної матері дитині — під час вагітності, пологів та годування груддю. - Також можна заразитись у салонах краси. Будь-які інструменти, які багаторазово використовують для ін’єкцій, пірсингу, татуювання, можуть стати причиною інфікування. Також багато було випадків, коли лікарі заражались від пацієнтів під час оперування. І не одноразово ми чули про випадки аварій, після яких у людей виникав СНІД, ось як наприклад описано у книзі Світлани Талан «Коли ти поруч». Книга розповідає нам історію життя молодої дівчини Дарини, яка у розквіті сил дізнається, що хвора на СНІД. Заразилася вона під час аварії, коли надавала першу допомогу потерпілим. З однієї сторони вона рятувала життя іншим, а з другої – не змогла врятувати своє. Найтрагічнішим є те, що від неї відвернулися найрідніші люди – батьки, друзі, коханий та колеги по роботі. Кожен з нас знає, якою важливою є турбота близьких людей, коли ми хворіємо. Їхнє тепло та підтримка надають сили боротися з недугою. А Даша залишається сам на сам зі своїм діагнозом, який в перші дні звучав як смертельний вирок. При будь-яких обставинах слід пам’ятати, що СНІД – це лише діагноз, а не смертельний вирок. Що "всі ми ходимо під Богом і ніколи не знаємо, в який момент нам доведеться залишити цей світ". Ця хвороба вражає тіло, але не душу. Тому не слід відвертатися від ВІЛ-інфікованих лише через те, що вони такі. Дарина своїм прикладом показує, що не треба втрачати надії і продовжувати жити далі, бо світ не без добрих людей. Дівчина вирішує допомагати іншим – таким же хворим як і сама. Дарувати їм свою любов, ділитися теплом і багатством своєї душі, виконувати їхні бажання, проживати з ними останні хвилини життя.